РУССКОЕ ЛИТЕРАТУРНОЕ ЭХО
Литературные проекты
Т.О. «LYRA» (ШТУТГАРТ)
Проза
«Эта книга не придумана, она остро пережита…»
Поэзия
ГРИГОРИЙ КОЧУР И ЕГО «ИНТИНСКАЯ ТЕТРАДЬ»
Публицистика
Пришло время рассказать пронзительную правду…
Драматургия
Спасибо Вам, тренер
Литературоведение
КИММЕРИЯ Максимилиана ВОЛОШИНА
Литературная критика
Новости литературы
Конкурсы, творческие вечера, встречи
"Земля Израиля и В.В.Верещагин"(ч.1)

Литературные анонсы

Опросы

Работает ли система вопросов?
0% нет не работает
100% работает, но плохо
0% хорошо работает
0% затрудняюсь ответит, не голосовал

ЕВРЕЙСКИЕ МОТИВЫ В ПОЭЗИИ НАРОДОВ РАЗНЫХ СТРАН.

Поэзия Марк Каганцов



ИВАН (ИОХАНАН) ПОТЁМКИН (ИЕРУСАЛИМ).


Об этом интересном авторе, живущем в Израиле с 1991 года, уже на этом сайте было рассказано и опубликованы его стихи в переводах Марка Каганцова. (http://eholit.ru/news/862/) Сегодня мы публикуем его стихи, в которых присутствуют еврейские мотивы, выражена его любовь к Израилю, Иерусалиму, жителям, природе, встречаем библейские мотивы, темы, связанные с Холокостом и др. От его творчества веет добром и теплом. Это передаётся нам, читателям, многие из которых читают его произведения в прекрасных переводах Марка Каганцова.
Юлия Систер

ІЗРАЇЛЬ – ЦЕ ТОРИ СУВІЙ

Сказал Господь: «Я ищу работников».
Ответила Ему Тора:
«Я предоставляю Тебе 22 работника».
Это 22 буквы Торы»[1]
1
«На кремені вирослий колос...»[2]
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна й брехлива сталінська доба,
Сердита на весь світ й од світу загратована,
Де кожен злочин освячувавсь спланованим «Ура!»,
Де честь прохромлював гострий чекістський чобіт...
Як стерти з пам’яті оті червоні сторінки,
За сім десятків літ просяклі кров’ю,
Щоб розпрощатись з жахом навіки
І в днину завтрашню дивитися з любов’ю?


ИЗРАИЛЬ - ЭТО СВИТОК ТОРЫ

Сказал Господь: «Я ищу работников».
Ответила Ему Тора:
«Я предоставляю тебе 22 работника».
Это 22 буквы Торы »[1]
1
«На кремне выросший колос ...» [2]
Так системе в угоду назвал поэт дивный край,
Где чернозем, леса и воды, и богатые недра Господь дал...
Благословенный край, из которого лишь высасывали жилы ...
Еще до сих пор удивительно, как люди в нём выжили?
... Страшная и лживая сталинская эпоха,
Сердитая на весь мир и от мира зарешеченная,
Где каждое преступление освящалось спланированным «Ура!»,
Где честь пронзал острый чекистский сапог ...
Как стереть из памяти те красные страницы,
За семь десятков лет пропитавшиеся кровью,
Чтобы распрощаться с ужасом навеки
И в дни завтрашние смотреть с любовью?

***
«На кремені вирослий колос...»
Це ти, Ізраїлю, де стільки зайд перебувало,
Котрі не сіяли й не жали, ліси на шпали порубали,
Господній гріб від бозна кого визволяли
І Храм Його дощенту зруйнували...
Чи ж дивина, що болотами й колючками,
А не молочними й медовими річками
Став ти, Ізраїлю, страшний до невпізнання,
Доки сини твої не повернулися з вигнання.
«Розкажу тобі, дівча, і тобі, хлопчино,
Відки бралася земля нашої Вітчизни.
Дунам[3] тут і дунам там, камінь на камінні...
Так складалася земля з півночі на південь».[4]
Плуг чи серп в руках юдея, на спині – рушниця,-
Так творилася Держава – Божий суд вершився.
І поту, й мозолів, і крові стільки було віддано,
Щоб сталось те, що Богом заповідано:
Де малярійні болота були, там виросли гаї...
Де колючки – заколосилася пшениця...
Пустелю оживили штучні ручаї...
І ось за визволену землю цю,
Іще століття тому Ротшільдом[5] оплачену,
Ізраїль ще й досьогодні винен всім,
Борги міфічні мусить сплачувать.
***
«На кремне выросший колос ...»
Это ты, Израиль, где столько пришельцев бывало,
Что не сеяли и не жали, и леса изрубили на шпалы,
Гроб Господень освобождали от неизвестно кого
И до основанья разрушили Храм Его...
Удивительно ли, что колючками и болотами,
А не речками молочными и медовыми
Стал ты, Израиль, страшный до неузнавания,
Пока сыновья твои не вернулись из изгнания.
«Расскажу тебе, девочка, и тебе, паренёк, не тая
Откуда взялась Родины нашей земля.
Тут дунам [3] и там дунам, камень здесь и камень тут ...
Складывалась так земля с севера на юг ». [4]
Плуг или серп в руках иудея, а на спине - ружьишко, -
Так создавалось Государство – так Божий суд вершился.
Пота, мозолей, и крови было отдано много,
Чтобы случилось то, что было завещано Богом:
Где малярийные болота были, там рощи взросли...
Где были колючки - заколосилась пшеница ...
Оживили пустыню искусственные ручьи ...
И вот за освобожденную эту землицу,
Еще сто лет назад Ротшильдом [5] оплаченную,
Израиль еще и до сих пор должен всем,
Долги мифические выплачивать.

***
Як же я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські, наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
А думку Господом Богом сповиту.
В розпачі й вірі, в радості й горі,-
Все у Псалмах по-людськи клекоче:
Щось там на арфі, щось на кінорі...
Щось крізь сльозами зрошені очі.
***

Как же я смог без Псалмов прожить
Пол
века почти?
В них же судьбы людские, как ветви сплелись,
Как в удивительном мире пути.
Неважно, кто их там прошел:
Давид, Соломон, Асаф или Кораха дети ...
Ищем ведь не следы подошв,
А мысли Господа Бога эти.
В отчаянии и вере, в радости и горе, -
Всё в псалмах по-людски звучит:
Что-то на арфе, что-то на киноре ...
Что-то слезами глаза оросит.
***

Якби можна було зупинить сонце,
то це треба було б зробить зараз.
Януш Корчак
(напередодні відправлення в концтабір Треблінка
разом з 200 єврейських сиріт)
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий, себто на загин, юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць. Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок – мільйон єврейських душ дитячих
Кричить у моторошній тиші з високості:
«За-віщо
У нас забрали черевички,
Так гарно ми в них бігали й стрибали?
Тепер же босими нас виганяють на мороз?
За-віщо,
Немов ягнят, нас стригли
І кидали в вагони для худоби?
За-віщо
Повідривали од матусь
І туди зігнали, де просто нічим дихать?»
«За-віщо?» –
Луна безмовно в мерехтливій тиші
Голос, здавалося б, вже відгримілої війни,
Та до сузір’я в Павільйоні дітей
Нові зірки ще й досі додаються..
***

Если бы можно было остановить солнце,
то это надо было бы сделать сейчас.
Януш Корчак
(Накануне отправки в концлагерь Треблинка
вместе с 200 еврейскими сиротами)
Не останавливалось солнце еще три долгих года,
Извлекая на свет божий, то есть на погибель, иудеев.
И только после войны, в Иерусалиме, в Яд-Вашем,
В павильоне детей, навеки исчезло солнце.
Впрочем, как и луна. Только мелькают звезды.
Миллион звезд - миллион еврейских душ детских
Кричат в жуткой тишине с высоты:
«За-что
У нас забрали туфли,
Так хорошо мы в них бегали и прыгали?
Теперь же босыми нас выгоняют на мороз?
За-что,
Как ягнят, нас стригли
И бросали в вагоны для скота?
За-что
Поотрывали от мам
И туда согнали, где просто нечем дышать? »
«За-что?» -
Эхо безмолвно в мерцающей тишине
Голос, казалось бы, уже отгремевшей войны,
И к созвездию в Павильоне детей
Новые звезды до сих пор добавляются ..
***
Юдейська непорочна Діво[6],
Даруй, що руки безсило опускаю,
Бо неспроможен відтворить
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд,
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец-Ісраель побачиш знову...
«Елі, Елі,
Ше ло їгамер леолам
Гахол ве гаям
Рішруш шел гамаїм
Берак гашамаїм
Тфілат гаадам»[7].
Юдейська непорочна Діво,
Зачую лебедину твою пісню
І дрож проймає все моє єство,
І погляд обертається до неба:
А що як з високості злине бодай одна
Із недоспіваних твоїх пісень?..
***
Иудейская непорочная Дева [6],
Прости, что руки бессильно опускаю,
Потому неспособен воссоздать
Твое восхищение миром ...
... Это был печальный и прощальный взгляд,
Ведь толком ты еще не знала,
увидишь ли снова Эрец-Исраэль ...
«Эли, Эли,
Е ло игамер Леоле
Гахол ве рощам
Ришруш шел гамма
Берак гашамаим
Тфилат гаадам »[7].
(Боже, Боже,
И море, и песок, и шорохи воды,
И молнии, и облака,
И молитвы человека.)
Иудейская непорочная Дева,
Услышу лебединую твою песню
И дрожь пронзает всё мое существо,
И взгляд оборачивается к небу:
А что если с высоты слетит хотя бы одна
Из недопетых твоих песен? ..

***
Ліси палали...
Дуби правічні корчились в агонії...
Вся покарьожена, земля здригалась...
Світ за очі тікала звірина...
В усібіч розліталось птаство...
Шкварчали голопузики у гніздах...
То як же я, нікчемна трісочка,
Наділена лиш правом на життя,
В пожежі тій вселенській уцілів?
Тільки через півстоліття відкрив,
Як усе те сталось.
То був не просто порятунок.
Непритомного, мене Він у Свій Дім відніс
І, похилившись наді мною,
Нашіптував палкі слова про дивний край,
Що Він навічно передав юдеям.
А наостанок ще й назвав ім’я моє справдешнє –
Йоханан. Себто помилуваний Богом.
Інакше й буть не може.
Відки ж би взялись, скажіть на милість,
Перші мої рядки на цій Святій Землі:
«Мені здається – тут я уже був.
От тільки мову дещо призабув?»
***
Леса пылали ...
Вековечные дубы корчились в агонии ...
Вся покорёженная, земля содрогалась ...
Куда глаза глядят, убегало зверьё ...
Во все стороны разлетались птицы ...
Как на сковородке шкворчали голопузики в гнездах ...
Так как же я, ничтожная щепка,
Наделенная лишь правом на жизнь,
При пожаре том вселенском уцелел?
Только через полвека открыл,
Как всё это произошло.
Это было не просто спасение.
Бесчувственного, меня Он в Свой Дом отнес
И, склонившись надо мной,
Нашептывал пылкие слова о странном крае,
Что Он навечно передал иудеям.
А напоследок еще и назвал имя моё истинное -
Йоханан. То есть помилованный Богом.
Иначе и быть не может.
Откуда бы взялись, скажите на милость,
Первые мои строки на этой Святой Земле:
«Мне кажется, что я уже здесь был.
Язык вот только малость подзабыл. »

***
Як загинули в битві герої!
Друга книга Самуїлова, 1:25
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені прошептали:
«Ви в нашій пам’яті, праведники любі,
Ви, хто дочасно зійшов у горні висі».
Здіймайтесь вище й вище, блакитно-білі стяги,
Немов талітом[8], огортайте душі тих,
Хто цього дня благає нас, живих:
«Не оддавайте землю, Богом дану,
Єрусалим найпаче бережіть!»
***
Как погибли в битве герои!
Вторая книга Царств, 1:25
Не к добру-чуду ветер этот из Долины свирелей,
Что под Иерусалимом, срывает лепестки с роз
И птиц заставляет умолкнуть.
Из Долины свирелей этот ветер сошел,
Чтобы выше и выше поднимались флаги,
Чтобы наши взгляды поднимались в небо,
А губы в унисон сирене прошептали:
«Вы в нашей памяти, праведники дорогие,
Вы, кто досрочно сошел в горные выси ».
Вздымайтесь выше и выше, лазурно-белые флаги,
Как Талитом [8], оборачивает души тех,
Кто в этот день умоляет нас, живых:
«Не отдавайте землю, Богом данную,
Иерусалим наипаче берегите! »

***
Невже це й справді
Я тонкосльозим став на старості?
Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
Як щось важке й холодне навалиться на серце,
До болю зчавить горло…
Але ж з-поміж 6 мільйонів
Спалених, закопаних живцем в ровах,
Розстріляних, повішених,
Голодом доведених до смерті, –
Нема нікого з мого роду.
І з-поміж тих, хто майже голіруч
Постав на захист права на свій Дім.
Хто боронив той Дім,
Назавше відклавши шкільний підручник,-
Теж нема нікого з мого роду.
І лише серед тих,
Кого безвусі палестинські гицлі
Пошматували в автобусах, в кафе,
Могла буть і моя дружина.
Хвалити Бога, обійшлось – поламано лиш ребра
Та невибутній шум карьожить вуха.
От і сьогодні спиняюсь
На невмолимий клич сирени.
А поруч – памолодь.
І навіть ті, кого годиться називать онуками.
Зажурені. А в декого, як-от і в мене,
На щоки наплива сльоза.
І я подумав тої миті,
Що з кожним роком усе глибше вростаю
У цей згорьований віддавна край,
Де так переплелися долі й епохи,
Що пізнаю історію не з книжки,
І де не можна буть уже чужинцем.
***
Неужели действительно
Я слезливым стал на старости лет?
Только сирена отзвучит протяжным воем,
Как что-то тяжелое и холодное навалится на сердце,
До боли сдавит горло ...
Но среди 6000000
Сожженных, закопанных живьем во рвах,
Расстрелянных, повешенных,
Голодом доведенных до смерти, -
Никого из моего рода.
И среди тех, кто почти с голыми руками
Поднялся на защиту права на свой Дом.
Кто защищал тот Дом,
Навсегда отложив школьный учебник, -
Тоже нет никого из моего рода.
И только среди тех,
Кого безусые палестинские живодеры
Разорвали в автобусах, в кафе,
Могла быть и моя жена.
Слава Богу, обошлось - переломаны лишь ребра
И нестихающий шум корёжит уши.
Вот и сегодня останавливаюсь
На неумолимый клич сирены.
А рядом - молодёжь.
И даже те, кого положено называть внуками.
Печальные. А у некоторых, как у меня,
На щеки наплывает слеза.
И я подумал в тот момент,
Что с каждым годом все глубже врастает
В этот опечаленный давно край,
Где так переплелись судьбы и эпохи,
Что узнаю историю не из книги,
И где нельзя уже быть чужаком.
***
Протяжно й тривожно гуде сирена.
Спиняються автобуси й авто.
Виструнчується народ Ізраїлю
І дві хвилини вслухається
В злютований із голосів наказ
Всіх тих, хто не йняв віри,
Що людоїдами приречений на згин:
«Забудьте хатні сварки!
Не кличте ворогів супроти брата.
Їхня зброя націлена й на вас,
Бо ви такі ж, як і вони, юдеї.
Згуртованим народом станьте -
Таким хотів вас бачити Всевишній.
Будьте пильні до обіцянок й погроз.
Тримайте напоготові зброю:
Господь допомага лише тим,
Хто повсякчас у змозі захиститись».
…Протяжно й тривожно луна сирена.
Іще щільніше світ затуляє вуха,
Аби її не чуть. Ще рік дивуватись:
«Чом це юдеї, наче навіжені,
Блукають по згарищах минулої війни?»
***
Протяжно и тревожно гудит сирена.
Останавливаются автобусы и авто.
Вытягивается в струнку народ Израиля
И две минуты вслушивается
В спаянный из голосов приказ
Всех тех, кто не верил,
Что людоедами обречен на погибель:
«Забудьте домашние ссоры!
Не зовите врагов против братьев.
Их оружие нацелено и на вас,
Ибо вы такие же, как и они, иудеи.
Сплоченным народом станьте -
Таким хотел вас видеть Всевышний.
Будьте бдительны к обещаниям и угрозам.
Держите наготове оружие:
Господь помогает тем,
Кто постоянно в состоянии защититься ».
... Протяжно и тревожно звучит сирена.
Еще плотнее мир закрывает уши,
Чтобы ее не слышать. Ещё пора удивляться:
«Почему это иудеи, как сумасшедшие,
Блуждают по пожарищам минувшей войны? »

***
Єрусалимська тиша –
Це не тоді, коли усі мовчать,
А як не завивають амбуланси,
Не проганяють птахів з неба вертольоти,
Коли не прикипаємо до приймачів
І не питаємо у незнайомих:
«Що, є й убиті?»
Єрусалимська тиша –
Безжурний сміх малят,
«Шалом» і «Ма шломха?[9]» з Гіло[10] у Неве-Яков.
Як шашлики в Ган-Сакері[11] шкварчать.
Бджолиний рій – шук Махане Єгуда[12].
Як в Кнесеті до хрипоти кричать.
Коли в День Катастрофи завмира усе,
І передзвін сердець - гучніший од сирени.
Єрусалимська тиша –
Єврейський найдорожчий скарб,
Що тільки в сни з Месією заходить.
***
Иерусалимская тишина -
Это не тогда, когда все молчат,
А когда не завывают машины «скорой помощи»,
Не прогоняют птиц с неба вертолеты,
Если не прикипаем к приемникам
И не спрашиваем у незнакомых:
«Что, есть и убитые?»
Иерусалимская тишина -
Неунывающий смех малышей,
«Шалом» и «Ма шломха? [9]» с Гило [10] в Неве-Яков.
Как шашлыки в Ган-Сакер [11] шкворчат.
Пчелиный рой - ищет Махане Иегуда [12].
Как в Кнессете до хрипоты кричат.
Когда в День Катастрофы замирает все,
И звон сердец - громче от сирены.
Иерусалимская тишина -
Еврейское дражайшее сокровище,
Что только в сны с Мессиею заходит.
***
На Меа-Шеарім[13] здалось мені,
Що Рабін[14] йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що грав у теніс),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі[15] усі...
А головне – без охорони!?.
Здалось мені, начебто Рабін
Спитать хотів, що тут роблю
Побіля вотчини хасидів із Брацлава.
«Робив світлину крісла,
Де двісті літ тому сидів сам Ребе[16],
А тепер лиш немовлят кладуть для бріту[17]»,-
Так одповів би я аматору світлин,
Якби тоді він зупинився.
Та Рабін далі почимчикував собі,
А я лишивсь стоять оторопіло
Із запитаннями своїми.
Чимало їх було, та все ж – найголовніше:
«Як задля оманливого миру
Він нелюдів впустив сюди?..»
Так я стояв, вдивляючись
У непрострелену ще спину Рабіна,
Допоки не полишив мене
***
На Меа-Шеарим [13] показалось мне,
Что Рабин [14] идет навстречу.
Если бы не этот прищур,
Теперь уже хрестоматийный взгляд,
Ни за что бы не подумал, что это он:
В шортах (знаю, что играл в теннис),
В тапочках на босу ногу,
Лысый, как Цабар [15] все ...
А главное - без охраны!?.
Показалось мне, будто Рабин
Спросить хотел, что я здесь делаю
Возле вотчины хасидов из Брацлава.
«Делал фотографию кресла,
В котором двести лет назад сидел Ребе [16],
А теперь только младенцев кладут для брита [17] », -
Так ответил бы я любителю фотографий,
Если бы тогда он остановился.
Но Рабин дальше зашагал себе,
А я остался стоять оторопело
С вопросами своими.
Много их было, и все же - самый главный:
«Как для обманчивого мира
Он нелюдей впустил сюда? .. »
Так я стоял, всматриваясь
В непростреленную еще спину Рабина,
Пока он не покинул меня

***
Світлій пам’яті Якова Сусленського,
мужнього борця за порозуміння між українцями та юдеями

Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще поділить:
Повість гіркаву минулих століть
Чи в гронах червоних калинову віть?
Не читайте ту повість нарізно.
Разом гортайте її сторінки,
Разом заходьте в села і штетли[18],
Від крові та пожарищ іще теплі,
З серцем відкритим на помах руки...
...Ось і остання сторінка. І що ж?
Гірко, немов од ягід терпких калини.
Гірко і прикро, і по єству дрож,
Начебто в гості біду покликали.
А між рядками без горя жили
Ті, хто штовхали вас на Голгофу.
Ті, кому разом ви кісткою в горлі були,
Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи.
Ті, хто під’юджував вас осоружно
Змовою, підкупом, а чи й оружно...
Стільки на розбрат пішло століть
Замість творити одну родину!..
Хай же на древі нової Вкраїни
Квітне також і юдейська віть.
***
Светлой памяти Якова Сусленского,
мужественного борца за взаимопонимание между украинцами и иудеями

Необрезанные и недорезанные,
Что вам осталось делить на свете:
Горькую повесть минувших столетий
Иль ветвь калины в кистях красных этих?
Не врозь эту повесть прочесть вам полезно бы.
Вместе листайте ее страницы,
Вместе зайдите в села и штетлы [18],
Что не остыли от крови и пепла,
На взмах руки должно сердце открыться...
... Вот и страница последняя. Что ж?
Горько, как будто от ягод калины.
Горько, обидно, по телу дрожь,
Будто беды у вас именины.
А между строк без беды себе жили
Те, что вас на Голгофу толкали.
Те, кому костью в горле вы были,
Те, кому в радость ваши печали.
Те, кто вас противно подзуживал
Сговором, подкупом, да и оружием...
Столько веков раздоры и бедствия!
Вместо бы жить семьёю единой! ..
На новом дереве Украины
Пусть же цветет и ветвь иудейская.

***
Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло,
а слава Господня над тобою засяла!
Бо темрява землю вкриває, а морок – народи,
Та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється.
Книга пророка Ісаї, 60:1-2
Не уявляю, як це жити на рівнині.
З дитинства гори й пагорби судилися мені.
То ж, мабуть, і не дивно, що в Єрусалимі
На фінішній життя минають мої дні.
Який містично загадковий цей магніт планети
В ще не пробудженій імлі досвітній!..
Єрусалим вернувся начебто здалека,
Заніч здійснивши мандри кругосвітні.
Черкнувсь об гори і розпливсь туман незримо,
Зарожевів під сонцем білосніжний камінь.
День нелегкий зайнявсь в Єрусалимі
Житейськими турботами і священними рядками.
Сьогодні хай його і ділять, і карьожать.
Мовляв, у кожного на нього є права.
Та лиш юдеї мали право Боже
Священний Дім в Єрусалимі збудувать.
Нікому не заборонена в Єрусалим дорога,
І кожен може тут достоту причаститься,
Бо світ земний – одна колиска Бога,
Єрусалим – пісня Його пречиста.
***
• Восстань, светись, [Иерусалим], ибо пришел свет твой, и слава Господня взошла над тобою.
• Ибо вот, тьма покроет землю, и мрак - народы; а над тобою воссияет Господь, и слава Его явится над тобою.
Книга пророка Исаии, 60: 1-2
Не представляю, как это жить на равнине.
С детства холмы и горы были мне суждены.
Может быть, потому в Иерусалиме
На финише жизни текут мои дни.
Какой мистически загадочный этот магнит планеты
В еще не пробуждений мгле предрассветной! ..
Иерусалим вернулся как бы издалека,
За ночь осуществив путешествие кругосветное.
Черкнув о горы, расплылся туман незримо,
Зарозовел под солнцем белый камень.
День нелегкий начался в Иерусалиме
Житейскими заботами и священными строками.
Сегодня пусть делят его и корёжат.
Мол, у каждого есть на него права ныне.
Но лишь иудеям первым дал право Боже
Священный Дом построить Ему в Иерусалиме.
Никому не запрещена в Иерусалим дорога,
И каждый может здесь точно причаститься,
Ибо мир земной - одна колыбель Бога,
Иерусалим - песня Его Пречистая.

***
...І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем.
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та джерельної води,
Настояній на пахощах терпкої виноградної лози.
І хто зануриться в Ейн-Керем,
Немов од трунку, від краси його сп’яніє.
P.S.
Чи ж дивина, що саме тут, біля джерел,
Зродилася в Івана думка – водою освятить Ісуса.
***
... И за окраины люблю Иерусалим.
Наипаче за Эйн-Керем.
Вот еще до третьих петухов, как все набожные иудеи,
Неспешно он направляется в синагогу.
Талит его такой просторный, что покрывает
Окружающие церкви и едва не достигает верхушек гор.
Талит этот соткан из солнца и родниковой воды,
Настоянной на ароматах терпкой виноградной лозы.
И кто погрузится в Эйн-Керем,
Как от напитка, от красоты его опьянеет.
P.S.
Удивительно ли, что именно здесь, у родников,
Родилась у Иоана мысль - водой освятить Иисуса.
***
Коли удосвіта туман пливе долиною,
Здається, що Ейн-Керем –
Звичайнісінька ріка, а гори – береги її.
Осяяна вогнями, от-от затрубить
І зніметься із якорів Гадаса[19].
Десятки бакенів освітлюють їй шлях...
...Удень оця фата-моргана зникне,
Та вечір уповні її відтворить знову.
І так оця містерія вершиться, мабуть,
Відтоді, як ріка занурилася в надра,
Залишивши на згадку лиш джерела.
***
Когда на рассвете туман плывет долиной,
Кажется, что Эйн-Керем -
Обычная река, а горы - берега ее.
Озарена огнями, вот-вот затрубит
И снимется с якоря Гадаса [19].
Десятки бакенов освещают ему путь ...
... Днем эта фата-моргана исчезнет,
И вечер в полной мере ее воссоздает снова.
И так эта мистерия вершится, пожалуй,
С тех пор, как река погрузилась в недра,
Оставив на память только источники.

***
Вийди і спробуй перемогти Бога.
Так, Бог хоче, щоб ми Його перемогли,
Щоб ми молились так довго,
Доки не «змусимо» Його простить наші гріхи.
Рабі Нахман із Брацлава
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет[20],
Щоб квітом забуяла Арава[21],
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до людей світ оберни.
Прости нам, Боже, Вавілонську вежу,
Що молимось не так ретельно, як колись.
І, якщо голос наш доходить у Твоє безмежжя,
То просимо: «Молись за нас! Молись!»
***
Выйди и попробуй победить Бога.
Да, Бог хочет, чтобы мы Его победили,
Чтобы мы молились так долго,
Пока не «заставим» Его простить наши грехи.
Раби Нахман из Брацлава
Яви нам, Боже, свои чудные дела:
Чтоб был и в зной Кинерет [20] полноводен,
Чтоб буйным цветом Арава [21] цвела,
Чтоб Дом Твой полонился и молоком, и медом.
О Боже, сделай нас опять людьми,
А не заложниками доли.
Путь к добродетели нам укажи – не к произволу.
Мир не к идеям, к людям оберни.
Нам, Боже, башню Вавилонскую прости,
Что молимся не так, что сбились мы с пути.
И, если голос наш доходит в Твою высь,
То просим мы: «Молись за нас! Молись! »

***
Нарешті в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Глянь-но: отам он і тут
Маками гори цвітуть.
Заклекотіли струмки, загули,
Хоч іще вчора безсилі були...
Тішся ж оцим дощем,
Хай нас одвідує ще він і ще.
Дяку Тому склади,
Хто про нас дума завжди.
***
Снова в Израиле дождь до рассвета...
Это же помощь для Кинерета.*
Это же к нам без труда
Целебная льётся вода.
Пусть ты промок, как щенок,
Глаза лишь закрой,- как в кино,
Увидишь ты чудо это -
Арава** в цветы вся одета.
Глянь-ка: вон там и тут
Маками горы цветут.
Заклокотали ручьи, забурлили,
Хоть лишь вчера бессильными были...
Мы счастьем наполнены этим дождём,
Дай, Боже, ещё. Мы его всегда ждём.
Спасибо Тому скажи,
Кто нам посылает дожди.

Кір’ят-Менахем[22] удосвіта
Міньян[23] ворон пасеться на траві.
На кедрі щось друкує дятел.
Гудуть в мінорі горлиці невтішні.
В усе втручаються цікаві горобці.
Трійця молодиць між кілометрами оповідає сни.
Дідусь накульгує свій шлях у довголіття...
От-от автобус вирне із-за рогу,
А разом з ним – «Шма Ісраель» велична[24].
І, отже, в день новий я вирушаю з Богом.
Кирьят-Менахем [22] на рассвете
Миньян [23] ворон пасется на траве.
На кедре что-то печатает дятел.
Гудят в миноре горлицы безутешные.
Во все вмешиваются любопытные воробьи.
Троица молодиц между километрами рассказывают сны.
Старичок прихрамывает свой путь в долголетие ...
Вот-вот автобус вынырнет из-за угла,
А вместе с ним - «Шма Исраэль» величественная [24].
И, следовательно, в день новый я отправляюсь с Богом.

***
Люблю єрусалимських цвіркунів.
Вони таким щовечора концертом пригощають,
Що, якби змога, стояв і слухав до вранішніх туманів,
Коли скрипки ховають од роси музики.
Р.S.
Воістину – незборний потяг висловить себе.
***
Люблю иерусалимских сверчков.
Они таким каждый вечер концертом угощают,
Что, если бы была возможность, стоял и слушал их до утренних туманов,
Когда скрипки прячут от росы музыку.
Р.S.
Воистину - непобедимый поезд выразит себя.


***
Як пахне хлібом в Гіват-Шаулі[25]насвітанку.
Так і здається: ангели пекли його вночі.
І якщо здогад цей навіяв духмяний запах хліба,
А не місцина, звідки виходять хлібини й паляниці
(Бо ж звичайнісінькі робітники ідуть навстріч),
То без Всевишнього усе ж не обійшлося.
***
Как пахнет хлебом в Гиват-Шауле [25] на рассвете.
Так и кажется: ангелы пекли его ночью.
И если догадку эту навеял ароматный запах хлеба,
А не место, откуда выходят буханки и караваи
(Ведь обычные рабочие идут навстречу),
То без Всевышнего все же не обошлось.
***
Стережіться, щоб не було зведене ваше серце,
і щоб ви не відступили, і не служили іншим богам, і не вклонялися їм.
А то запалиться гнів Господній на вас і замкне небо,
і не буде дощу, а земля не дасть свого врожаю,
і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.
Повторення закону. 11:16-17
Стільки імен в дощу, що так чека Свята Земля!..
А найбільш Кінерет –головна її криниця.
Йоре –благословення Господа із Новим роком –
Малькош – останній дощ напередодні літа..
А далі – просто гешем чи матар
У різних своїх видах і підвидах,
Коли часами все довкола залива,
І вітрюга, мов довголітній каторжанин,
Що вискочив з Сибіру й гуля собі в пустелі.
Супроти нього йти – річ майже неможлива:
Злітають парасольки і кружеляють замість птахів.
А голосіння вітрове!..Немовби всі покійники
Припали до шофарів[26], видмухують свої гіркі печалі...
Такої миті хочеться сховатись якомога далі,
Аби не чути реквієм отой понадлюдський...
...Та з кожним роком менш і менш дощів.
Кажуть, тепліше стало на планеті...
А що коли отримуємо те, що заслужили,
Зійшовши з праведного шляху Бога,
Що вже ні в чому міри світ не зна,
Що призвичаївсь мати все лише сьогодні?..
...Стільки імен в дощу...
Але Кінерет потерпа од спраги.
Солоне море і справді може стати Мертвим...

***
Берегитесь, чтобы не обольстилось сердце ваше, и вы не уклонились и не стали служить иным богам и не поклонились им; и тогда воспламенится гнев Господа на вас, и заключит Он небо, и не будет дождя, и земля не принесет произведений своих, и вы скоро погибнете с доброй земли, которую Господь дает вам.
Второзаконие. 11: 16-17
Столько имен у дождя, так ждёт Святая Земля! ..
А больше всех Кинерет -главный ее колодец.
Йоре –благословения Господа с Новым годом -
Малькош - последний дождь накануне лета ..
А дальше - просто Аравитянина или Матар
В различных своих видах и подвидах,
Когда временами все вокруг залива,
И ветрище, как многолетний каторжник,
Выскочивший из Сибири и шишка себе в пустыне.
Против него идти - вещь почти невозможная:
Взлетают зонтики и кружатся вместо птиц.
А причитания ветровое! .. Словно все покойники
Припали к шофарам [26], выдувают свои горькие печали ...
Такой момент хочется спрятаться подальше,
Чтобы не слышать реквием тот сверхчеловеческий...
... Но с каждым годом меньше и меньше дождей.
Говорят, теплее стало на планете ...
А что если получаем то, что заслужили,
Сойдя с праведного пути Бога,
Что уж ни в чем меры свет не знает,
Что привык иметь все только сегодня? ..
... Столько имен у дождя ...
Но Кинерет пострадал от жажды.
Соленое море действительно может стать Мертвым ...


***
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Хай птаство в інший край не відліта,
Європа приліта на крилах журавлиних –
На Хулі[27] і поїсть, й перепочине,
А далі в Африку безпечно полетить.
Словом, для нарікань причин нема,
Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
А годен і в пустелі віднайти хороше.
...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та все ж сини вони обоє в осені.
***
Пусть шалехет мне листопад напоминает лишь,
Но есть и здесь моя отрада - осень:
На небе серость отступает в просинь,
И ветер ворошит опавший лист...
Пусть птицы в край другой не улетают,
На крыльях журавлей Европы перелёт -
На Хуле [27] и поест, и отдохнет,
А дальше в Африку свой путь продолжат стаи.
Для нареканий, словом, нет причин,
Тот, кто не ищет всюду пурги и пороши,
Способен и в пустыне отыскать хорошее.
... Пусть шалехет мне листопад напоминает лишь,
Но всё же оба – сыновья они у осени.
***
Ой, Кінерете мій, чи ти був,
Чи наснився мені?
Рахель
І знову літо посеред зими.
Вкотре уже зашкалює за двадцять.
Зацвів мигдаль, на схилах маки,
Неначе вогники в степу нічному ...
Такі в Ізраїлі трапляються дива -
Краса і воднораз тепло.
Та навіть і хронічні мерзляки,
І найзавзятіші естети не радіють,
Бо не зима, а літо поза розкладом
Погодою безжурно володіє:
Вкотре Кінерет потерпа од бездощів’я.
А хто ж у лихові наважиться радіть?
Отож, молитву шепоче навіть атеїст,
Щоб літо зайшле якомога швидше щезло,
І щоб зима міцніш тримала своє берло...
Благословен народ, готовий жертвувать
Красою і теплом для себе,
Аби Всевишній дав такі дощі,
Щоб вийшов з берегів Кінерет[28].
***
Ой, Кинер мой, ты был,
Или приснился мне?
Рахель
И снова лето посреди зимы.
В который раз уже зашкаливает за двадцать.
Зацвел миндаль, на склонах маки,
Как будто огоньки в степи ночной ...
Такие в Израиле случаются чудеса -
Красота и одновременно тепло.
Но даже и хронические мерзляки,
И самые рьяные эстеты не рады,
Потому что не зима, а лето вне расписания
Погодой беззаботно обладает:
В который раз Кинерет пострадал от отсутствия дождей.
А кто же в беде решится радоваться?
Итак, молитву шепчет даже атеист,
Чтобы лето пришедшее как можно скорее исчезло,
И чтобы зима крепче держала свой жезл ...
Благословен народ, готовый жертвовать
Красотой и теплом для себя,
Чтобы Всевышний дал такие дожди,
Чтобы вышел из берегов Кинерет [28].
***
По всім Ізраїлю громи і блискавиці.
По вінця заливає дощ низини .
І Середземне, і Кінерет[29] здіймаються на дибки.
Лапатий сніг вже вистеля Хермон[30]...
...І лиш в Єрусалимі незмога розродитись бурі.
Чорнющі пасма хмар от-от наляжуть на дахи.
В синхроннім навіженім танці дерева.
Та раптом, наче вирвавшись з небажаних обіймів,
Весь простір осяває розсліпуче сонце.
Немов бере на глузи всі дотеперішні прогнози.
«Що це?»- питаємо одне одного.-
Щоб по сухому ми дійшли додому?
Чи вчинили щось Всевишньому не до вподоби?»
Але не кожному дано почуть одвіт Всевишнього
Ні в моторошній тиші, ні в посвистові вітру навісного.
***
По всему Израилю громы и молнии.
Доверху заливает дождь низины.
И Средиземное море , и Кинерет [29] поднимаются на дыбы.
Хлопья снега уже вышлет Хермон [30] ...
... И лишь в Иерусалиме нет сил разродиться бури.
Чернейшие гряды облаков вот-вот навалятся на крыши.
В синхронной безумном танце деревья.
И вдруг, как вырвавшись из нежелательных объятий,
Все пространство озаряет слепящее солнце.
Словно берет на смех все прежние прогнозы.
«Что это?» - Спрашиваем друг друга.-
Чтобы по сухому мы пришли домой?
Или совершили что-то, что Всевышнему не нравится? »
Но не каждому дано услышат ответ Всевышнего
Ни в жуткой тишине, ни в свисте ветра шального.

***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятла
Та змагання досвітніх півнів,
Та щемкі до болю виднокраї,
Та могили друзів і рідні,
Та стежки, де бігали малими,
Та бузок з каштаном навесні...
...Півник заспівав в Єрусалимі,
А мені здалось – в Яготині.
***
Петушок запел в Иерусалиме,
И в ответ на утреннее это тоненькое пение
В памяти закукарекали петухи над Супоем
В далеком теперь, как и годы, Яготине.
Не идеи нас объединяют с материнским краем,
Не герой на резвом коне,
А печальное «курлы», неспешный стук дятла
И соревнования предрассветных петухов,
И щемящий до боли горизонт,
И могилы друзей и родни,
И тропы, где бегали малыми,
И сирень с каштаном весной ...
... Петушок запел в Иерусалиме,
А мне показалось - в Яготине.

***
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
***
Еврейские лица у украинцев...
Лица украинские у евреев...
Право, нетрудно здесь заблудиться,
Спросишь порою: «С кем и где я?»
Не заблужусь. Указателем сразу
Выбрал единственно верный вектор:
Нужно искать не язык и не расу,
А человека.
***
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Авеля із зненависті вбив,
Ця пошесть розповзлась по всьому світі,
Із нею Дім Господній руйнували
Сікарії й зелоти разом з Титом.
Стільки причин в юдеїв для печалі,
Стільки постів і молитов сумних...
А як сусідові по-людськи в очі глянуть,
Там зненависть побачимо?
А чи себе самих?
***
Столько причин у иудеев для печали.
Столько постов и молитв грустных.
И все же не найдешь среди них
Ту, чтобы горькое прошлое не возвращалось.
Как ненависть преодолеть беспричинную,
Извечную ненависть человека к человеку?
Начата Каином, что так и не раскаялся,
Как Авеля из ненависти убил,
Эта эпидемия расползлась по всему миру,
С ней Дом Господень разрушили
Сикарии и зелоты вместе с Титом.
Столько причин у иудеев для печали,
Столько постов и молитв грустных ...
А как соседу по-человечески в глаза глянуть,
Там ненависть увидим?
Или себя самих?


________________________________________
[1] Танхума-Еламдену. Цит. по: Э.Э. Урбах «Мудрецы Талмуда». Иерусалим, «Библиотека-Алия», 1989, стр.63.
[2] Максим Рильський «Моя Батьківщина»
[3] Дунам – одна десята гектара, «сотка».
[4] Уривок з популярної в Ізраїлі пісні «Дунам тут і дунам там» ( слова Єгошуа Фрідмана, музика – Менаше Рабіна).
[5] Барон Едмон де Ротшільд (1845-1934) – французький філантроп, організатор і покровитель єврейських поселень у Палестині наприкінці 19 – на початку 20 століть.
[6] Йдеться про Хану Сенеш (1921-1944) –івритську поетесу. Народилася в Будапешті. З 1939 року – в Ерец-Ісраель. Під час другої світової війни була в групі парашутистів, закинутих в Угорщину з метою організувати врятування там юдеїв. Була схоплена фашистами й страчена.
[7] О Боже, мій довічний Боже,
І море, і пісок, і шерехи води,
І блискавки, і хмари,
І молитви людини.

[8] Талес.
[9] «Як здоров’я?
[10] Гіло, Неве-Яков – райони Єрусалиму.
[11]Ган-Сакер – парк.
[12] Махане Єгуда - базар
[13] Район Єрусалиму, де мешкають ортодоксальні юдеї.
[14] Рабін Іцхак (1922-1995) – прем’єр-міністр, убитий після мітингу в Тель-Авіві.
[15] Ті, хто народився в Ізраїлі.
[16] Йдеться про рабі Нахмана (1772-1810).
[17] Обрізання новонароджених.
[18] Містечка, де мешкали переважно юдеї.
[19] Один з найбільших лікувально-навчальних комплексів Ізраїлю.
[20] Генісаретське озеро.
31 Пустеля на півдні Ізраїлю.
[22] Околиця Єрусалиму.
[23]Міньян (десять) – мінімальна кількість тих, хто молиться в синагозі.
[24] «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один!..». Повторення закону. 6:4.
[25] Околиця Єрусалиму, де міститься хлібзавод «Анжель»
[26]Шофар – древній музичний інструмент, зроблений з баранячого рогу, в який трублять під час синагогального богослужіння на Рош га-Шана (єврейський Новий рік) та в Йом-Кіпур (Судний день).
[27] Хула – долина й озеро в Ізраїлі, що є вузьким місцем міграції птахів.
[28] Генісаретське озеро.
[29] Генісаретське озеро.
[30] Гора на півночі Ізраїлю.
[1] Танхума-Еламдену. Цит. по: Э.Э. Урбах «Мудрецы Талмуда». Иерусалим, «Библиотека-Алия», 1989, стр.63.
[2] Максим Рыльский «Моя Родина»
[3] Дунам - одна десятая гектара, «сотка».
[4] Отрывок из популярной в Израиле песни «Дунам здесь и дунам там» (слова Иегошуа Фридмана, музыка - Менаше Рабина).
[5] Барон Эдмон де Ротшильд (1845-1934) - французский филантроп, организатор и покровитель еврейских поселений в Палестине в конце 19 - начале 20 веков.
[6] Речь идет о Хану Сенеш (1921-1944) -ивритську поэтессу. Родилась в Будапеште. С 1939 года - в Эрец-Исраэль. Во время второй мировой войны была в группе парашютистов, заброшенных в Венгрию с целью организовать спасение там иудеев. Была схвачена фашистами и казнена.
[7] О Боже, мой пожизненный Боже,
И море, и песок, и шорохи воды,
И молнии, и облака,
И молитвы человека.

[8] Талес.
[9] «Как здоровье?
[10] Гило, Неве-Яков - районы Иерусалима.
[11] Ган-Сакер - парк.
[12] Махане Иегуда - базар
[13] Район Иерусалима, где живут ортодоксальные иудеи.
[14] Рабин Ицхак (1922-1995) - премьер-министр, убит после митинга в Тель-Авиве.
[15] Те, кто родился в Израиле.
[16] Речь идет о рабе Нахмана (1772-1810).
[17] Обрезание новорожденных.
[18] городка, где жили преимущественно иудеи.
[19] Один из крупнейших лечебно-учебных комплексов Израиля.
[20] Генисаретское озеро.
31 Пустыня на юге Израиля.
[22] Окраина Иерусалима.
[23] миньян (десять) - минимальное количество молящихся в синагоге.
[24] «Слушай, Израиль: Господь, Бог наш - Господь один! ..». Второзаконие. 6: 4.
[25] Окраина Иерусалим, где содержится хлебозавод «Анжель»
[26] Шофар - древний музыкальный инструмент, сделанный из бараньего рога, в который трубят во время синагогального богослужения на Рош ха-Шана (еврейский Новый год) и в Йом-Кипур (Судный день).
[27] Хула - долина и озеро в Израиле, что является узким местом миграции птиц.
[28] Генисаретское озеро.
[29] Генисаретское озеро.
[30] Гора на севере Израиля.

Зціли, Єрусалиме, діток голомозих
Чулпан Хаматовій,
співзасновникові фонду «Подаруй життя»,
та всім небайдужим до людського горя
Граються в єрусалимськім парку голомозі діти.
Їх мова далека од тутешнього івриту.
Як, зрештою, і край , котрий не в змозі одвести їхню біду.
Мимохіть притишую прискорену ходу,
Здіймаю руки у вітанні мовчазнім,
А серце відстукує свій намір потайний:
«Єрусалиме, мов діточок своїх, малечу пригорни
Та якомога швидше в справжнє дитинство поверни,
Щоб непокірні в хлопчаків чуби повиростали,
Аби косою аж до пояса дівчатка запишались,
Аби в краях, куди здоровими так хочуть повернутися вони,
Тебе довіку звали цілителем і світочем земним».
Наділений спрадавна даром Божим,
Зціли, Єрусалиме, цих діток голомозих!

Исцели, Иерусалим, лысых детей
Чулпан Хаматовой,
соучредителю фонда «Подари жизнь»,
и всем неравнодушным к человеческому горю

В иерусалимском парке играют лысые дети.
Но не на здешнем иврите говорят дети эти.
Как, впрочем, и в краю, что не может отвести их беду.
Прохожу и невольно замедляю шаг на ходу,
Поднимаю руки в приветствии молчаливом,
А сердце отстукивает просьбу Иерусалиму:
«Иерусалим, как детишек своих, малышей обними
И как можно скорее их в настоящее детство верни,
Чтоб у мальчиков лысых выросли чубы непокорные,
Чтоб у девочек лысых выросли до пояса косы гордые,
Чтобы в краях, куда вернуться здоровыми так хочется им,
Тебя вечно звали целителем и светочем земным».
Издревле даром Божьим известен ты людям земли,
Лысых этих детей, Иерусалим, исцели!


І промовив Господь: «Я справді бачив біду свого народу,
що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями,
бо пізнав я його болі. І я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки,
та щоб вивести його з цього краю до краю доброго й широкого,
до краю, що тече молоком та медом...»
Друга Книга Мойсеєва:Вихід. 3:7-8

На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.

Але Ізраїль – це Тори[1] сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Ох, скільки ж їх було... Отих,
Що з переможним криком
Єрусалимські штурмували стіни.
І тільки Олександр Великий зійшов з коня і став
Перед пророком на коліна.
Отак і тим, хто зна,
Що з миром йде в обитель Бога,
Земля Ізраїлю відкриється до дна,
І до святинь без опору простелеться дорога.
________________________________________
33 П’ятикнижжя.

И сказал Господь: « Я увидел страдание народа Моего в Египте и услышал вопль его от угнетателей его; Я знаю скорби его и иду избавить его от руки Египтян и вывести его из земли сей в землю хорошую и пространную, где текут молоко и мёд…»
Вторая Книга Моисева Исход . 3:7-8
На карте мира невелик, без спора,
Даже не пятнышком, а точкой незаметной.
Только Израиль – это свиток Торы,
Который в мили разворачивает метры.
Кто на себя возьмёт «блиц-крига» грех,
Чтоб истребить израильский народ,
Тому не увидать молочных рек,
Тому не пробовать его душистый мёд.
О, сколько было их с победным криком,
Что штурмовали Иерусалим жестоко.
И лишь один был Александр Великий,
Что слез с коня, став на колени пред пророком.
И тем, кому простая мысль ясна,
Что с миром лишь идут в обитель Бога,
Земля Израиля откроется до дна,
К святыням стелется им без преград дорога.


ПЕРЕВОДЫ НА РУССКИЙ ЯЗЫК МАРКА КАГАНЦОВА

 

 

 


 

ФИО*:
email*:
Отзыв*:
Код*

Связь с редакцией:
Мейл: acaneli@mail.ru
Тел: 054-4402571,
972-54-4402571

Литературные события

Литературная мозаика

Литературная жизнь

Литературные анонсы

  • Дорогие друзья! Приглашаем вас принять участие во Втором международном конкурсе малой прозы имени Авраама Файнберга. Подробности на сайте. 

  • Афиша Израиля. Продажа билетов на концерты и спектакли
    http://teatron.net/ 

  • Внимание! Прием заявок на Седьмой международный конкурс русской поэзии имени Владимира Добина с 1 февраля по 1 сентября 2012 года. 

Официальный сайт израильского литературного журнала "Русское литературное эхо"

При цитировании материалов ссылка на сайт обязательна.